1. Великий тлумачний словник сучасної мови

субстантивний

субстанти́вний

-а, -е.

1》 лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення.

2》 лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивна фразеологія.

3》 хім. Який діє без допомоги інших речовин.

Субстантивні барвники — те саме, що прямі барвники.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. субстантивний — субстанти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. субстантивний — Істотний, основний, самостійний, (грамат.) іменниковий Словник чужослів Павло Штепа
  3. субстантивний — СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія. 3. хім. Словник української мови у 20 томах
  4. субстантивний — субстанти́вний (від лат. substantivum – іменник) 1. Той, що має значення іменника. 2. Той, що діє без допомоги інших речовин, незалежний; ¤ с-і барвники – група синтетичних барвників, якими фарбують без протравлювання волокна і виробів з нього. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. субстантивний — СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія. 3. хім. Словник української мови в 11 томах