субстантивний
СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е.
1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник.
Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення.
2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника.
Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія.
3. хім. Який діє без допомоги інших речовин.
Субстантивні барвники.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- субстантивний — субстанти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- субстантивний — Істотний, основний, самостійний, (грамат.) іменниковий Словник чужослів Павло Штепа
- субстантивний — СУБСТАНТИ́ВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення. 2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія. 3. хім. Словник української мови у 20 томах
- субстантивний — -а, -е. 1》 лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення. 2》 лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивна фразеологія. 3》 хім. Який діє без допомоги інших речовин. Субстантивні барвники — те саме, що прямі барвники. Великий тлумачний словник сучасної мови
- субстантивний — субстанти́вний (від лат. substantivum – іменник) 1. Той, що має значення іменника. 2. Той, що діє без допомоги інших речовин, незалежний; ¤ с-і барвники – група синтетичних барвників, якими фарбують без протравлювання волокна і виробів з нього. Словник іншомовних слів Мельничука