тонічний

тоні́чний

(грец. τονικός)

1. Той, що стосується наголосу на слові;

¤ т-е віршування – віршування, що грунтується на чергуванні наголошених і ненаголошених складів.

2. Пов’язаний з тонікою.

Значення в інших словниках

1. тонічний — тоні́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тонічний — ТОНІ́ЧНИЙ, а, е, спец. 1. Прикм. до то́ніка. Зміна тонічного устою може супроводжуватись і зміною структури звукоряду, що викликає появу хроматизмів на відстані (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тонічний — I -а, -е, спец. 1》 Прикм. до тоніка. 2》 Побудований з дотриманням певної кількості наголосів у рядку за довільної кількості ненаголошених складів між наголошеними.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тонічний — Тоні́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тонічний — ТОНІ́ЧНИЙ, а, е, спец. 1. Прикм. до то́ніка. Зміна тонічного устою може супроводжуватись і зміною структури звукоряду, що викликає появу хроматизмів на відстані (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 49).  Словник української мови в 11 томах