тонічний
тоні́чний
(грец. τονικός)
1. Той, що стосується наголосу на слові;
¤ т-е віршування – віршування, що грунтується на чергуванні наголошених і ненаголошених складів.
2. Пов’язаний з тонікою.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тонічний — тоні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- тонічний — ТОНІ́ЧНИЙ, а, е, спец. 1. Прикм. до то́ніка. Зміна тонічного устою може супроводжуватись і зміною структури звукоряду, що викликає появу хроматизмів на відстані (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- тонічний — I -а, -е, спец. 1》 Прикм. до тоніка. 2》 Побудований з дотриманням певної кількості наголосів у рядку за довільної кількості ненаголошених складів між наголошеними. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тонічний — Тоні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тонічний — ТОНІ́ЧНИЙ, а, е, спец. 1. Прикм. до то́ніка. Зміна тонічного устою може супроводжуватись і зміною структури звукоряду, що викликає появу хроматизмів на відстані (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 49). Словник української мови в 11 томах