тонічний
ТОНІ́ЧНИЙ, а, е, спец.
1. Прикм. до то́ніка.
Зміна тонічного устою може супроводжуватись і зміною структури звукоряду, що викликає появу хроматизмів на відстані (з наук. літ.).
2. Побудований з дотриманням певної кількості наголосів у рядку при довільній кількості ненаголошених складів між наголошеними.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тонічний — тоні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- тонічний — тоні́чний (грец. τονικός) 1. Той, що стосується наголосу на слові; ¤ т-е віршування – віршування, що грунтується на чергуванні наголошених і ненаголошених складів. 2. Пов’язаний з тонікою. Словник іншомовних слів Мельничука
- тонічний — I -а, -е, спец. 1》 Прикм. до тоніка. 2》 Побудований з дотриманням певної кількості наголосів у рядку за довільної кількості ненаголошених складів між наголошеними. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тонічний — Тоні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тонічний — ТОНІ́ЧНИЙ, а, е, спец. 1. Прикм. до то́ніка. Зміна тонічного устою може супроводжуватись і зміною структури звукоряду, що викликає появу хроматизмів на відстані (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 49). Словник української мови в 11 томах