тромбофлебіт

тромбофлебі́т

(від грец. θρόμβος – грудка, згусток і флебіт)

запалення вени, що супроводиться утворенням тромбу (2). Буває при варикозному (стійкому) розширенні вен, у післяродовий період, після хірургічних операцій тощо.

Значення в інших словниках

1. тромбофлебіт — тромбофлебі́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тромбофлебіт — ТРОМБОФЛЕБІ́Т, у, ч. Запалення вени, що супроводжується утворенням тромбу (див. тромб¹). Клінічними ознаками тромбофлебіту є: болісність за ходом вен, які промацуються в ряді випадків у вигляді щільних тяжів, набряклість кінцівки (при ураженні великих вен), іноді синюшність (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. тромбофлебіт — -у, ч., мед., вет. Запалення вени, що супроводжується утворенням тромбу (див. тромб I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тромбофлебіт — ТРОМБОФЛЕБІ́Т, у, ч. Запалення вени, що супроводжується утворенням тромбу ( див. тромб¹). Клінічними ознаками тромбофлебіту є: болісність за ходом вен, які промацуються в ряді випадків у вигляді щільних тяжів...  Словник української мови в 11 томах