трюк

(франц. truc, букв. – спритність)

1. Спритний, ефектний, майстерний прийом у сценічному, переважно цирковому мистецтві.

2. Переносно – спритна витівка, несподіваний вчинок, що вражає.

Значення в інших словниках

1. трюк — трюк іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. трюк — (у цирку) карколомний номер <�викрутас>; (пілотажу) фігура; (у політиці) виверт, витівка, несподіваний поворот <�крок, захід>.  Словник синонімів Караванського
3. трюк — [тр'ук] -ку, м. (y) -ку, мн. -кие, -к'іy  Орфоепічний словник української мови
4. трюк — Штучка, див. фокус  Словник чужослів Павло Штепа
5. трюк — ТРЮК, у, ч. 1. Складний цирковий номер. Сліпучо-яскраве світло арени, бравурна музика, карколомні трюки, які часто виконувались з великим риском для життя, – все це було для глядачів чимось таємничим (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах
6. трюк — -у, ч. 1》 Складний цирковий номер. 2》 Вправний ефектний прийом у різних видах мистецтва. Кінематографічний трюк. 3》 перен. Спритна витівка, хитрий несподіваний прийом, вивер, фокус.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. трюк — ВИ́ТІВКА (вчинок, дія, вигадка, що виходить за межі звичайних норм), ВИ́БРИК, ВИ́ХВАТКА, КО́НИК рідше, НО́МЕР розм., ФО́КУС розм., ШТУ́КА розм., ШТУ́ЧКА розм., КА́ВЕРЗА розм., ТРЮК розм., ФІ́ГЛІ мн. (ФІ́ГЕЛЬ рідко) розм., ФІ́ГЛІ-МІ́ГЛІ розм.  Словник синонімів української мови
8. трюк — Трюк, -ку; трю́ки, -ків (фр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. трюк — ТРЮК, у, ч. 1. Складний цирковий номер. Сліпучо-яскраве світло арени, бравурна музика, карколомні трюки, які часто виконувались з великим риском для життя, — все це було для глядачів чимось таємничим (Ткач, Арена, 1960, 67).  Словник української мови в 11 томах