іранська золота монета, що її карбували до 1932 р.
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
Значення в інших словниках
туман —
Тума́н: Ту́ман: — дурень [20;22] — дурень; ту́ман вісімна́дцятий – останній дурень [14,IX] — дурень; туман вісімнадцятий: дуже великий дурень [IV] — про людину: дурень [VI,VII,XII] — про людину: дурень; тума́н вісімна́дцятий останній дурень [2...
Словник з творів Івана Франка
туман —
(густі дрібненькі краплинки води, що роблять невидимим довкілля) мла, імла, (з дрібним дощем) мряка.
Словник синонімів Полюги
туман —
тума́н 1 іменник чоловічого роду атмосферне явище тума́н 2 іменник чоловічого роду кол. грошова одиниця Ірану
Орфографічний словник української мови
туман —
I -у. Скупчення в атмосфері конденсованої водяної пари (дрібних крапельок води, кристаликів льоду або їх суміші). II -а. Іранська золота монета, яку чеканили з кінця XVIII до початку XX ст. Тепер використовують в Ірані як одиницю великого рахунку (1 туман дорівнює 100 ріалам).
Літературне слововживання
туман —
Мла, імла, с. морок; (сліз) поволока; (на овочах) пилок, сов. наліт; П. неясність, незрозумілість; (хто) ЖМ. йолоп, дурень; п! МАРИВО.
Словник синонімів Караванського
туман —
[туман] -ну, м. (ў) -н'і, мн. -ние, -н'іў (атмосферне явище)
Орфоепічний словник української мови
туман —
ТУМА́Н¹, у, ч. 1. Скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим. Сірі, ледве помітні в тумані плавні непривітно шуміли (М. Коцюбинський); Над долинами стоїть сизий легкий туман (І.
Словник української мови у 20 томах
туман —
ту́ман знев., ірон. недотепа, дурень (ср, ст): Ти є ту́ман. Розумієш? Я не кваплюся. Нехай він має страха (Нижанківський); То завжди так буває, що всі люди знають, а ти ходиш, як той туман, і не знаєш, чого то часом люди підсміхаються або мовкнуть...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
туман —
Затуманив його. Одурив масними словами та обіцянкою. Пустив тумана. Задурманив, щоб використати.
Приповідки або українсько-народня філософія
туман —
I -у, ч. 1》 Скупчення найдрібніших крапель води або кристалів льоду в нижніх шарах атмосфери, яке робить повітря непрозорим. || Хмара завислого в повітрі пилу, диму або інших твердих часточок. || Скупчення пари, диму і т. ін. в приміщенні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
туман —
Скупчення завислих у повітрі біля поверхні землі дуже малих (діаметром менше 100 мкм) крапель води, при низькій темп. — кристаликів льоду; погіршує видимість до 1 км і менше.
Універсальний словник-енциклопедія
туман —
наво́дити / навести́ тума́н на кого. Позбавляти можливості правильно сприймати дійсність, навколишній світ. Земляче! Бог з тобою! На тебе десь туман у Литві навели (Є. Гребінка). напуска́ти / напусти́ти тума́ну́ на кого і без додатка.
Фразеологічний словник української мови