туман
Туман, -ну
м.
1) Туманъ. Над ним хмарою чорніє туман тяжкий. Шевч. тумана перти. Дурачить, врать. Св. Л. 174. туман навести на ко́го. Обморочить, отуманить. На тебе десь туман у Литві навели. Греб. 384.
2) Весенняя хороводная игра. Мил. 49. ум. туманочок. Шевч. 95, туманець.
Словник української мови Грінченка