фальц

(нім. Falz, від falzen – згинати)

1. Загин кромок металевих листів, підданих фальцюванню (1).

2. Згин аркушів паперу при фальцюванні й оправлянні їх.

3. Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів тощо.

Значення в інших словниках

1. фальц — фальц іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фальц — ФАЛЬЦ, а, ч., спец. 1. Шов на місці з'єднання тонких металевих листів, який утворюється при загинанні та обтисканні їхніх крайок. Чіткий фальц. 2. Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів і т. ін. Рівний фальц.  Словник української мови у 20 томах
3. фальц — -а, ч., спец. 1》 Шов на місці з'єднання тонких металевих листів. 2》 Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів і т. ін. 3》 Смужка тканини, якою обклеюють форзац для приєднання до внутрішніх країв аркушів книжки, яку переплітають. 4》 Місце згинання друкованого аркуша.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. фальц — ШОВ (місце з'єднання зшитих кусків тканини, шкіри тощо), ШВО розм., ЗШИ́ВКА розм.; ФАЛЬЦ спец. (місце з'єднання тонких металевих листків). Цехмістер уважно розглянув їх (черевики) зовні і зсередини, придивляючись до кожного шва (З.  Словник синонімів української мови
5. фальц — Фальц, -цу; фа́льци, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. фальц — ФАЛЬЦ, а, ч., спец. 1. Шов на місці з’єднання тонких металевих листів, який утворюється при загинанні та обтисканні їхніх крапок. 2. Прямокутна канавка (паз) уздовж краю скріплюваних дощок, щитів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
7. фальц — (нім.) Прямокутна вибірка на ребрі дошки або щита.  Архітектура і монументальне мистецтво