центрифуга

центрифу́га

(нім. Zentrifuge, від лат. centrum – середина і fuga – втеча)

1. Апарат, який від дії відцентрової сили розділяє суміші.

2. Пристрій для тренування космонавтів і випробування деяких приладів.

Значення в інших словниках

1. центрифуга — [цеинтриефуга] -гие, д. і м. -уз'і  Орфоепічний словник української мови
2. центрифуга — центрифу́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. центрифуга — ЦЕНТРИФУ́ГА, и, ж. Машина або прилад для поділу суміші з сипких тіл чи рідин на складові частини дією відцентрової сили. У напівкоксових смолах вода міститься звичайно у вигляді емульсії.  Словник української мови у 20 томах
4. центрифуга — -и, ж. Машина або прилад для поділу суміші з сипких тіл чи рідин на складові частини дією відцентрової сили. || Прилад для фізіологічних випробувань, для тренування космонавтів тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. центрифуга — Пристрій, у якому відцентрова сила використовується для розділення складових (з різною густиною) суміші рідин, напр., суспензії, емульсії; розрізняють фільтраційні, седиментаційні та сепараторні (різновид сепараторів – див. сепаратор) ц.  Універсальний словник-енциклопедія
6. центрифуга — ЦЕНТРИФУ́ГА, и, ж. Машина або прилад для поділу суміші з сипких тіл чи рідин на складові частини дією відцентрової сили. У напівкоксових смолах вода міститься звичайно у вигляді емульсії.  Словник української мови в 11 томах