центрифуга
ЦЕНТРИФУ́ГА, и, ж.
Машина або прилад для поділу суміші з сипких тіл чи рідин на складові частини дією відцентрової сили.
У напівкоксових смолах вода міститься звичайно у вигляді емульсії. Внаслідок фугування цієї смоли на центрифугах відсоток емульсованої води доводиться до 0,2–0,3 (з наук. літ.);
Уповайченков крутнув ложкою так, що шматки розкипілої риби закружляли в казанку, як у центрифузі (Л. Первомайський);
// Прилад для фізіологічних випробувань, для тренування космонавтів і т. ін.
Він [Ціолковський] писав, що провів деякі досліди для з'ясування впливу на організм радіального прискорення, обертаючи в центрифузі комах і курчат (з наук. літ.);
Комплекс спеціальних тренувань і випробування [космонавтів] включав: .. – тривале перебування в спеціально обладнаній звукоізольованій камері; – тренування на центрифузі; – парашутні стрибки з літаків (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)