циклон

цикло́н

(від грец. κυκλών – той, що обертається)

1. Атмосферний вихор, що характеризується зниженням тиску від периферії до центра. З Ц. пов’язана хмарна погода з опадами.

2. Апарат для очищення повітря або газу від завислих твердих частинок.

Значення в інших словниках

1. циклон — ЦИКЛОН – АНТИЦИКЛОН Циклон. 1. р. -у. Вихровий бурхливий рух атмосфери, який супроводжується великою хмарністю й опадами. 2. р. -а. Апарат для очищення повітря, газу. Антициклон, -у. Ділянка стійкого підвищеного атмосферного тиску, розташована поміж циклонами.  Літературне слововживання
2. циклон — (тропічний) ГУРАҐАН.  Словник синонімів Караванського
3. циклон — I [циеклон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў (у метеорології) II [циеклон] -на, м. (ў) -н'і (у техніці)  Орфоепічний словник української мови
4. циклон — Оберет, буревій, див. гураган, торнадо  Словник чужослів Павло Штепа
5. циклон — цикло́н 1 іменник чоловічого роду рух атмосфери; буря цикло́н 2 іменник чоловічого роду апарат  Орфографічний словник української мови
6. циклон — ЦИКЛО́Н, ч. 1. род. у, метеор. Вихровий рух атмосфери із зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами; протилежне антициклон.  Словник української мови у 20 томах
7. циклон — ч. 1》 род. -у, метеор. Вихровий рух атмосфери зі зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами; прот. антициклон. 2》 род. -у, розм. Сильна буря, ураган. 3》 род. -а, тех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. циклон — I пристрій типу порохотяга для відокремлення частинок пилу від газу. II обл. пониженого тиску в атмосфері; рух повітря відбувається до центру ц. і навколо нього, у пн. півкулі — проти годинникової стрілки, у пд.  Універсальний словник-енциклопедія
9. циклон — БУ́РЯ (негода, що супроводжується сильним, навальним вітром, звичайно з дощем, грозою, а взимку — зі снігом), БОРВІ́Й поет., ХУРТОВИ́НА розм., ВІТРЯНИ́ЦЯ діал., ЧВА́РА діал.  Словник синонімів української мови
10. циклон — Цикло́н, -ну, в -ні; -ло́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. циклон — ЦИКЛО́Н, ч. 1. род. у, метеор. Вихровий рух атмосфери із зменшенням тиску повітря від периферії до центра вихору, який супроводжується великою хмарністю та опадами; протилежне антициклон.  Словник української мови в 11 томах