ібіс

і́біс

(грец. ίβίς, з єгип.)

птах ряду лелекоподібних. Поширений в болотистих місцевостях тропічного і частково помірного поясів. Вважався священним у стародавніх єгиптян.

Значення в інших словниках

1. ібіс — -а, ч. Схожий на невелику чаплю болотний птах із довгими ногами й загнутим дзьобом; у стародавніх єгиптян уважався священним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. ібіс — і́біс іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. ібіс — І́біс, -са, -сові (птах)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ібіс — І́БІС, а, ч. Схожий на невелику чаплю болотний птах з довгими ногами й загнутим дзьобом; у стародавніх єгиптян уважався священним. В долині Нілу, особливо в дельті ріки, водиться чимало птахів: ібіси, фламінго, пелікани та ін. (Наука.., 5, 1958, 47).  Словник української мови в 11 томах