ібіс

і́біс

(грец. ίβίς, з єгип.)

птах ряду лелекоподібних. Поширений в болотистих місцевостях тропічного і частково помірного поясів. Вважався священним у стародавніх єгиптян.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ібіс — -а, ч. Схожий на невелику чаплю болотний птах із довгими ногами й загнутим дзьобом; у стародавніх єгиптян уважався священним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ібіс — і́біс іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ібіс — І́біс, -са, -сові (птах) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ібіс — І́БІС, а, ч. Схожий на невелику чаплю болотний птах з довгими ногами й загнутим дзьобом; у стародавніх єгиптян уважався священним. В долині Нілу, особливо в дельті ріки, водиться чимало птахів: ібіси, фламінго, пелікани та ін. (Наука.., 5, 1958, 47). Словник української мови в 11 томах