ібн

(араб. – син)

частка, що ставиться в прізвищах для позначення батьківського або родового імені в народів, які перебувають під впливом арабської мови й культури.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ібн — незм. Частка, що ставиться в прізвищах для позначення батьківського або родового імені у народів, які перебувають під впливом арабської мови та культури. Великий тлумачний словник сучасної мови