ібн

незм.

Частка, що ставиться в прізвищах для позначення батьківського або родового імені у народів, які перебувають під впливом арабської мови та культури.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ібн — (араб. – син) частка, що ставиться в прізвищах для позначення батьківського або родового імені в народів, які перебувають під впливом арабської мови й культури. Словник іншомовних слів Мельничука