ізобутилен

ізобутиле́н

(від ізо... та бутилен)

органічна сполука; безбарвний газ. Застосовують для одержання ізооктану, синтетичного каучуку, синтетичних смол тощо.

Значення в інших словниках

1. ізобутилен — ІЗОБУТИЛЕ́Н, у, ч. Ненасичений вуглеводень. Ізобутилен було синтезовано 1868 року О. Бутлеровим шляхом дегідратації бутилового спирту (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
2. ізобутилен — ізобутиле́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. ізобутилен — -у, ч. Ненасичений вуглеводень, що використовується у виробництві ізооктану, ізопрену, синтетичного каучуку тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови