індентор

інде́нтор, інде́нтер

(від англ. indent – видовбувати, залишати відбиток)

наконечник, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів.

Значення в інших словниках

1. індентор — ІНДЕ́НТОР, а, ч. Інструмент у вигляді наконечника, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів. Для мікромеханічних випробувань матеріалів застосовують метод локального навантаження твердим індентором...  Словник української мови у 20 томах
2. індентор — -а, ч. Інструмент, вдавлюванням якого вимірюють твердість матеріалів.  Великий тлумачний словник сучасної мови