іпотека

іпоте́ка

(від грец. υποθήκη – застава)

в капіталістичних країнах застава нерухомого майна (переважно землі, будівель) для одержання позички; закладна на заставлене майно і борг за іпотечним кредитом.

Значення в інших словниках

1. іпотека — Гіпоте́ка, іпо́тека: — застава нерухомого майна, що є забезпеченням позички [46-2] — позика, що видається під заставу нерухомого майна, а також застава нерухомого майна під таку позику [44-1] — позичка, що видавалась банками під заставу нерухомого майна, землі, лісів, будівель [44-2]  Словник з творів Івана Франка
2. іпотека — див. гіпотека  Словник чужослів Павло Штепа
3. іпотека — рос. ипотека 1. Застава нерухомого майна (будівель, землі) для отримання в банку чи інших фінансових організаціях довгострокового кредиту. Для І. характерно, що заставне майно залишається в розпорядженні боржника. І.  Eкономічна енциклопедія
4. іпотека — іпоте́ка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
5. іпотека — (англ. mоrtgagee) 1. застава під нерухоме майно, яка здійснюється без передачі цього майна у володіння заставному кредитору. Предметом іпотеки є нерухомість, що залишається у володінні заставодавача, але це може бути і право на нерухомість.  Економічний словник
6. іпотека — -и, ж. Позика, що видається під заставу нерухомого майна, а також застава нерухомого майна під таку позику. Закрита іпотека — іпотечне кредитування, яке не допускає використання одного й того самого забезпечення для отримання нових позик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. іпотека — Заклад нерухомого майна боржника для отримання кредиту; здійснюється у формі нотаріального акта і реєструється у відповідних інстанціях.  Універсальний словник-енциклопедія
8. іпотека — ІПОТЕ́КА, и, ж. У капіталістичних країнах — позика, що видається під заставу нерухомого майна, а також застава нерухомого майна під таку позику.  Словник української мови в 11 томах