Значення в інших словниках
-
Софія —
Софі́я 1 іменник жіночого роду, істота ім'я Софі́я 2 іменник жіночого роду столиця Болгарії
Орфографічний словник української мови
-
софія —
-ї, ж. 1》 Поняття античної та середньовічної філософії, пов'язане з уявленням про смислову наповненість і влаштованість речей. У християнстві – істота, наближена до образу Діви Марії. 2》 зах. Різновид змії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
Софія —
гр.; sophia — мудрість. Софійка, Софі-Єнька, Софієчка, Сифа, Синя, Синенька, Синечка, Зиня, Зиненька, Зинечка, Зинька, Зося, Зисенька, Зисечка, Зоська. Софія Петрівна — Соня — в свіжім літнім капоті, уже тримала в руці срібний ополоник (М.
Власні імена людей. Словник-довідник
-
софія —
СОФІ́Я, ї, ж. Поняття античної і середньовічної філософії про смислову наповненість і влаштованість речей. Християнство розуміє софію як особисту істоту наближаючи її до образу Діви Марії (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
-
софія —
софі́я (грец. σοφία – майстерність, знання, мудрість) поняття античної і середньовічної філософії, пов’язане з уявленням про смислову наповненість і влаштованість речей. Християнство тлумачило С. («премудрість божу») як особисту істоту, наближуючи її до образу діви Марії.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
Софія —
Столиця Болгарії, в Софійській улоговині, біля підніжжя масиву Вітоша; 1,1 млн. мшк.; найбільший у країні центр промисловості (виробництво електродвигунів, рухомого складу залізниці, одягу, електроніки) й торгівлі; вузи (унів.
Універсальний словник-енциклопедія
-
Софія —
Софі́я, -фі́ї, -фі́єю, -фі́є! Софі́їн, -їна, -їне Софі́я, -фі́ї (м.); софі́йський
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
софія —
Софія, -фії ж. Змѣя Pelias chersea. Шух. 1. 22.
Словник української мови Грінченка