Софія
гр.; sophia — мудрість.
Софійка, Софі-Єнька, Софієчка, Сифа, Синя, Синенька, Синечка, Зиня, Зиненька, Зинечка, Зинька, Зося, Зисенька, Зисечка, Зоська.
Софія Петрівна — Соня — в свіжім літнім капоті, уже тримала в руці срібний ополоник (М. Коцюбинський); Свою другу дочку Річинські назвали Софією, тобто мудрістю (І. Вільде);Ношу я, мов пам'ятку, вицвіле фото Тієї чорнявої, що ти любив, Софійки (А. Малишко);П'ять літер у слові "Софія",Склади голосні і відкриті:Софієчко, Сонечко, Мати... (Г. Чубач);Ти чуєш, Софо,Ластівко-Софіє,На Україні сходить молодик,Червоний обрійУ зіницях мріє (В. Юр'єв);Вийшла та Соня з хати Цвіт-калину ламати (Народна пісня);— Сонечкох Драстуй! Добридень! Любонька моя! Ну, яка ж ти тепер? (О. Іваненко); Господарювала в квартирі санітарка Зоня (Ю. Щербак);І я згадав веселий вірш КупалиПро польку [танок] в білоруському селі,Де Зосі й Стасі, вчора ще малі,Кружляють, бо уперше покохали (М. Рильський).
Власні імена людей. Словник-довідник