Значення в інших словниках
-
алогізм —
алогі́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
алогізм —
(від гр. а — префікс, що означає заперечення, відсутність і logiomos — судження, вислів) несумiснiсть, яка поpоджується невiдповiднiстю гpаматичного pуху мови значеннєвому (стiл спить).
Словник стилістичних термінів
-
алогізм —
-у, ч. Що-небудь безглузде; те, що суперечить логіці. || Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв'язку з метою створення комізму, іронії і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
алогізм —
АЛОГІ́ЗМ, у, ч., книжн. Те, що суперечить логіці; що-небудь безглузде; // Заперечення логічного мислення як засобу досягнення істини.
Словник української мови у 20 томах
-
алогізм —
• алогізм (від грец. 'α — префікс, що означає заперечення, і λογισμός — судження) - поєднання суперечливих понять, зумисне порушення логічних зв'язків для досягнення певного стилістичного ефекту, напр.: "Втечу! Втечу, хоча б у слові!..
Українська літературна енциклопедія
-
алогізм —
алогі́зм (від а... і ...логізм) 1. Непослідовність у міркуваннях, викликана порушенням законів логічного мислення. 2. філософ. Ідеалістичне вчення, яке твердить, що знання досягають через віру, одкровення, інтуїцію.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
алогізм —
АЛОГІЗМ (від грецьк. α — префікс, що означає заперечення, і λογισμόζ — розум) — міркування, що порушує закони логічного мислення; нелогічність. Веде до двозначності, суперечливості, бездоказовості, що заважає процесові пізнання істини.
Філософський енциклопедичний словник
-
алогізм —
БЕЗГЛУ́ЗДЯ (думки, висловлювання, слова і т. ін., позбавлені здорового глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, НО́НСЕНС книжн., ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ГЛУ́ПСТВО рідше, АБСУ́РД підсил., БРЕДНЯ́ (БРИДНЯ́) підсил.; АБИ́ЩО, АХІНЕ́Я підсил. розм., ДУРНИ́ЦЯ підсил.
Словник синонімів української мови
-
алогізм —
Алогі́зм, -му; -гі́зми, -мів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
алогізм —
АЛОГІ́ЗМ, у, ч., книжн. Що-небудь безглузде; те, що суперечить логіці; // Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв’язку з метою створення комізму, іронії і т. ін.
Словник української мови в 11 томах