алогізм
АЛОГІ́ЗМ, у, ч., книжн.
Те, що суперечить логіці; що-небудь безглузде;
// Заперечення логічного мислення як засобу досягнення істини.
До філософських учень і напрямів, суттєвою стороною яких є алогізм, відносять ірраціоналізм, містицизм, фідеїзм, інтуїтивізм, інтуїціонізм (з наук. літ.);
// Літературний прийом, який полягає в навмисному порушенні (розриві) логічного зв'язку з метою створення комізму, іронії і т. ін.
У ХХ ст. тяжіння до гротеску й алогізму набуло небачених доти масштабів, засвідчивши загальну тенденцію світового мистецтва до вираження "неможливого" й незбагненного (з наук. літ.);
У роботі багато влучних спостережень про епітетику Г. Квітки-Основ'яненка і особливо про його алогізми як могутній художній засіб (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)