Значення в інших словниках
-
амальгама —
амальга́ма іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
амальгама —
(металів) стоп; П. суміш, мішанина, обр. вінеґрета, сов. вінегрет.
Словник синонімів Караванського
-
амальгама —
-и, ж. 1》 Сплав якого-небудь металу із ртуттю. 2》 перен. Про будь-яку суміш різнорідних речей, ідей та ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
амальгама —
АМАЛЬГА́МА, и, ж. 1. хім. Сплав якого-небудь металу із ртуттю. Залежно від співвідношення ртуті та іншого металу амальгама може бути (при кімнатній температурі) рідкою, напіврідкою або твердою (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
амальгама —
амальга́ма (франц. amalgame, з араб. аль-мальгам, від грец. μάλαγμα – пристрій для пом’якшення ударів) 1. Сплав, одним з компонентів якого є ртуть. Застосовують при золоченні металевих виробів, у виробництві дзеркал. 2. Переносно – суміш різнорідних речей, ідей.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
амальгама —
Сплав металу з ртуттю; застосовують у техніці, напр., для металізації поверхні матеріалу (позолочення, посріблення) та, дедалі частіше, у стоматології.
Універсальний словник-енциклопедія
-
амальгама —
Амальга́ма, -ми, -мі; -га́ми, -га́м (гр.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
амальгама —
АМАЛЬГА́МА, и, ж. 1. Сплав якого-небудь металу з ртуттю або розчин деяких металів (напр., золота, срібла та ін.) у ртуті. Ртуть має здатність розчиняти в собі багато металів, утворюючи з ними сплави, що називаються амальгамами (Заг. хімія, 1955, 556).
Словник української мови в 11 томах