амальгама
АМАЛЬГА́МА, и, ж.
1. хім. Сплав якого-небудь металу із ртуттю.
Залежно від співвідношення ртуті та іншого металу амальгама може бути (при кімнатній температурі) рідкою, напіврідкою або твердою (з наук. літ.);
Золото розчиняється у ртуті, утворюючи легкоплавкий сплав (амальгаму) (з навч. літ.).
2. Тонкий шар сплаву ртуті та олова, який покриває зворотну сторону дзеркала.
Амальгаму застосовують у виробництві дзеркал (із журн.).
3. перен. Суміш чогось різнорідного.
Хазяйка Асканії була “чудесною амальгамою паризького виховання і бурхливого скіфського темпераменту” (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)