арештовувати

Ув'язнювати, ув'язнити, поув'язнювати, замикати, замкнути, позамикати

Значення в інших словниках

1. арештовувати — арешто́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. арештовувати — Заарештовувати, УВ'ЯЗНЮВАТИ, в'язнити, кн. ізолювати, жм. брати, забирати, хапати, лапати, в'язати, обр. голити лоба, брати під варту <�арешт>; (на час) затримувати.  Словник синонімів Караванського
3. арештовувати — -ую, -уєш, недок., арештувати, -ую, -уєш, док., перех. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. арештовувати — АРЕШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., АРЕШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. Року 1877 з Франком сталася пригода: його й цілу редакцію “Друга” арештовують (М.  Словник української мови у 20 томах
5. арештовувати — АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. арештовувати — Арешто́вувати, -то́вую, -то́вуєш; арешто́вуй  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. арештовувати — АРЕШТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., АРЕШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. Року 1877 з Франком сталася пригода: його й цілу редакцію "Друга" арештовують (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. арештовувати — Арешто́вувати, -вую, -єш сов. в. арештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Арестовывать, арестовать. 2) Забастовать (въ карточной игрѣ). Шейк.  Словник української мови Грінченка