Значення в інших словниках
-
атавізм —
атаві́зм іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
атавізм —
-у, ч. Поява у нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їхнім далеким предкам.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
атавізм —
АТАВІ́ЗМ, у, ч. 1. біол. Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам. Атавізми вказують на те, що у тваринних предків людини були і шерсть, і хвіст (з навч. літ.). 2. перен. Те, що є пережитком минулого.
Словник української мови у 20 томах
-
атавізм —
атаві́зм (від лат. atavus – віддалений предок) поява в організмів ознак, властивих їхнім далеким предкам; напр., розвиток у людини хвощового придатка, розвиток у коня двох додаткових пальців. Інша назва – реверсія.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
атавізм —
Поява в особини ознаки її далеких предків, ск., в людини — хвостового придатка або надлишкових сосків.
Універсальний словник-енциклопедія
-
атавізм —
Атаві́зм, -му, -мові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
атавізм —
АТАВІ́ЗМ, у, ч. Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам. Атавізми вказують на те, що у тваринних предків людини були і шерсть, і хвіст (Осн. дарв., 1956, 118).
Словник української мови в 11 томах