атавізм

АТАВІ́ЗМ, у, ч. Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам.

Атавізми вказують на те, що у тваринних предків людини були і шерсть, і хвіст (Осн. дарв., 1956, 118).

Значення в інших словниках

1. атавізм — атаві́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. атавізм — Прадідоспадок  Словник чужослів Павло Штепа
3. атавізм — -у, ч. Поява у нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їхнім далеким предкам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. атавізм — АТАВІ́ЗМ, у, ч. 1. біол. Поява в нащадків (людей, тварин, рослин) ознак, що були властиві їх далеким предкам. Атавізми вказують на те, що у тваринних предків людини були і шерсть, і хвіст (з навч. літ.). 2. перен. Те, що є пережитком минулого.  Словник української мови у 20 томах
5. атавізм — атаві́зм (від лат. atavus – віддалений предок) поява в організмів ознак, властивих їхнім далеким предкам; напр., розвиток у людини хвощового придатка, розвиток у коня двох додаткових пальців. Інша назва – реверсія.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. атавізм — Поява в особини ознаки її далеких предків, ск., в людини — хвостового придатка або надлишкових сосків.  Універсальний словник-енциклопедія
7. атавізм — Атаві́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)