ат
АТ, виг. Уживається для вираження незадоволення, досади.
— Та ну-бо розкажи!— Ат, одчепись! (Сл. Гр.);
Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися? А т! (Коцюб., І, 1955, 168);
— Грицю, а справді, чому ви цілий вечір отакий сумний? — Ат! Не будемо за це, — скипів Грицько (Головко, II, 1957, 562).
Словник української мови (СУМ-11)