ат
АТ, виг.
Уживається для вираження незадоволення, досади.
– Та ну-бо розкажи! – Ат, одчепись! (Сл. Гр.);
Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися? Ат! (М. Коцюбинський);
– Грицю, а справді, чому ви цілий вечір отакий сумний? – Ат! Не будемо за це, – скипів Грицько (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)