Значення в інших словниках
-
басмач —
басма́ч іменник чоловічого роду, істота учасник націоналістичного збройного руху в Середній Азії 1-ої пол. XX-го ст. іст., зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
басмач —
-а, ч. Учасник басмацтва.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
басмач —
БАСМА́Ч, а́, ч. Учасник басмацтва. Басмачі гинули ще до того, як знаходили зручне місце для оборони (Іван Ле); Ось басмачі за високим горбом Збились, неначе шакали, гуртом (Л. Первомайський).
Словник української мови у 20 томах
-
басмач —
басма́ч (від тюрк. басмак – робити наскок) учасник контрреволюційних банд у Середній Азії в 1917 – 26 pp.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
басмач —
БАСМА́Ч, а́, ч. Учасник басмацтва. Басмачі гинули ще до того, як знаходили зручне місце для оборони (Ле, С. Голубар, 1950, 38); Ось басмачі за високим горбом Збились, неначе шакали, гуотом (Перв., З глибини, 1956, 20).
Словник української мови в 11 томах