басмач
БАСМА́Ч, а́, ч. Учасник басмацтва.
Басмачі гинули ще до того, як знаходили зручне місце для оборони (Ле, С. Голубар, 1950, 38);
Ось басмачі за високим горбом Збились, неначе шакали, гуотом (Перв., З глибини, 1956, 20).
Словник української мови (СУМ-11)