благорозумний —
БЛАГОРОЗУ́МНИЙ, а, е, книжн. 1. Розважливий. Треба пам’ятати, що і благорозумний розбійник, і блудний син, і митар, що розкаявся, – всі вони мали глибоку віру і надію на Бога, мали почуття щирого покаяння (з церк. літ.
Словник української мови у 20 томах