буріти —
бурі́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
буріти —
БУРІТИ – БУРІШАТИ Буріти. Ставати бурим, бурішим; виділятися бурим кольором, виднітися (про щось буре). Так застигають в розвитку своєму ранні квіти, що їх прибило жорстоким приморозком, – за наступного тепла вони тільки жухнуть, буріють (І.
Літературне слововживання
буріти —
-іє, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
буріти —
БУРІ́ТИ, і́є, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору. Під час сушіння м'якоть різаних овочів швидко буріє (з наук. літ.); // Виднітися, виділятися бурим кольором. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє (Сл. Гр.).
Словник української мови у 20 томах
буріти —
По, -ієш, недок. Нахабніти. Ти бурієш просто на очах — це повне здирство/
Словник сучасного українського сленгу
буріти —
БУРІ́ТИ, і́є, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору. Під час сушіння м’якоть різаних овочів швидко буріє (Колг. Укр., 6, 1956, 39); // Виднітися, виділятися бурим кольором. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє (Сл. Гр.).
Словник української мови в 11 томах
буріти —
Бурі́ти, -рі́ю, -єш гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. О. 1861. XI. 100. Погляну я у віконце, калина буріє. Чуб. V. 649.
Словник української мови Грінченка