буріти
БУРІ́ТИ, і́є, недок. Ставати бурим; набувати бурого кольору.
Під час сушіння м’якоть різаних овочів швидко буріє (Колг. Укр., 6, 1956, 39);
// Виднітися, виділятися бурим кольором.
Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)