ветеран —
ветера́н іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ветеран —
Учасник боїв <�війни>; (праці) корифей, с. патріярх; п! БУВАЛЕЦЬ.
Словник синонімів Караванського
ветеран —
-а, ч. 1》 Досвідчений, бувалий воїн, який брав участь у багатьох боях. 2》 перен. Людина, що багато років успішно і плідно працює, працювала в якій-небудь галузі, діє, діяла в чомусь. Ветеран праці.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ветеран —
ВЕТЕРА́Н, а, ч. 1. Досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях. – Капітане, нам треба пороху! – закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці (І.
Словник української мови у 20 томах
ветеран —
А, ч. 1. Пенсіонер. Оце як позбираються ветерани у парку і рубляться в доміно. 2. Людина, що має великий досвід у своїй справі. Він ветеран у своїй справі.
Словник сучасного українського сленгу
ветеран —
(-а) ч. 1. крим.; ірон. Неодноразово судима людина. БСРЖ, 95; ЯБМ, 1, 165. 2. мол.; жарт.-ірон. Дід-пенсіонер. ПСУМС, 12.
Словник жарґонної лексики української мови
ветеран —
ветера́н (від лат. veteranus – старий, досвідчений) 1. В Стародавньому Римі солдат, звільнений за віком з армії. 2. Старий воїн, учасник минулої війни. 3. Переносно – людина, яка багато років прослужила в армії або довго працювала на якійсь ниві діяльності (В. виробництва, В. науки).
Словник іншомовних слів Мельничука
ветеран —
ВЕТЕРА́Н, а, ч. 1. Досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях. — Капітане, нам треба пороху! — закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці (Фр.
Словник української мови в 11 томах