ветеран
ВЕТЕРА́Н, а, ч.
1. Досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях.
– Капітане, нам треба пороху! – закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці (І. Франко);
Разом із старожилами села ветерани ходили ланами, де колись пролягала лінія фронту (із журн.).
2. Людина, яка багато років успішно і плідно працює або працювала в якій-небудь галузі, установі, організації і т. ін.
Півроку опікувався ним досвідчений сталевар Гордій Кумач .. Так багато почерпнув Юрій практичних знань від заслуженого ветерана, ніби вдруге пройшов курс в інституті (А. Хижняк);
У нашій бригаді мисливці різного віку та стажу: є ветерани цього діла, .. а є й зовсім новачки (О. Гончар);
Привітали ветеранів зі святом (з газ.);
Ветеран праці.
3. перен. Те, що багато років служить людині, довго використовується.
Щоранку будить селище своїми гудками завод-ветеран (О. Гончар);
Окремі частини ветерана флоту, судна, сконструйованого адміралом Макаровим, виставлено в експозиції музею кораблебудівного університету (з газ.);
Кінематографістам надали три паровози-ветерани: 1905, 1928, 1941 років випуску (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)