1. Словник української мови у 20 томах

ветеран

ВЕТЕРА́Н, а, ч.

1. Досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях.

– Капітане, нам треба пороху! – закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці (І. Франко);

Разом із старожилами села ветерани ходили ланами, де колись пролягала лінія фронту (із журн.).

2. Людина, яка багато років успішно і плідно працює або працювала в якій-небудь галузі, установі, організації і т. ін.

Півроку опікувався ним досвідчений сталевар Гордій Кумач .. Так багато почерпнув Юрій практичних знань від заслуженого ветерана, ніби вдруге пройшов курс в інституті (А. Хижняк);

У нашій бригаді мисливці різного віку та стажу: є ветерани цього діла, .. а є й зовсім новачки (О. Гончар);

Привітали ветеранів зі святом (з газ.);

Ветеран праці.

3. перен. Те, що багато років служить людині, довго використовується.

Щоранку будить селище своїми гудками завод-ветеран (О. Гончар);

Окремі частини ветерана флоту, судна, сконструйованого адміралом Макаровим, виставлено в експозиції музею кораблебудівного університету (з газ.);

Кінематографістам надали три паровози-ветерани: 1905, 1928, 1941 років випуску (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ветеран — ветера́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ветеран — Учасник боїв <�війни>; (праці) корифей, с. патріярх; п! БУВАЛЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. ветеран — -а, ч. 1》 Досвідчений, бувалий воїн, який брав участь у багатьох боях. 2》 перен. Людина, що багато років успішно і плідно працює, працювала в якій-небудь галузі, діє, діяла в чомусь. Ветеран праці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ветеран — Вояк (колишній), вислуженець Словник чужослів Павло Штепа
  5. ветеран — А, ч. 1. Пенсіонер. Оце як позбираються ветерани у парку і рубляться в доміно. 2. Людина, що має великий досвід у своїй справі. Він ветеран у своїй справі. Словник сучасного українського сленгу
  6. ветеран — (-а) ч. 1. крим.; ірон. Неодноразово судима людина. БСРЖ, 95; ЯБМ, 1, 165. 2. мол.; жарт.-ірон. Дід-пенсіонер. ПСУМС, 12. Словник жарґонної лексики української мови
  7. ветеран — див. старий Словник синонімів Вусика
  8. ветеран — ветера́н (від лат. veteranus – старий, досвідчений) 1. В Стародавньому Римі солдат, звільнений за віком з армії. 2. Старий воїн, учасник минулої війни. 3. Переносно – людина, яка багато років прослужила в армії або довго працювала на якійсь ниві діяльності (В. виробництва, В. науки). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. ветеран — Ветера́н, -на; -ра́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ветеран — ВЕТЕРА́Н, а, ч. 1. Досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях. — Капітане, нам треба пороху! — закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці (Фр. Словник української мови в 11 томах