ветеран

ветера́н

(від лат. veteranus – старий, досвідчений)

1. В Стародавньому Римі солдат, звільнений за віком з армії.

2. Старий воїн, учасник минулої війни.

3. Переносно – людина, яка багато років прослужила в армії або довго працювала на якійсь ниві діяльності (В. виробництва, В. науки).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ветеран — Учасник боїв <�війни>; (праці) корифей, с. патріярх; п! БУВАЛЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  2. ветеран — ветера́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ветеран — ВЕТЕРА́Н, а, ч. 1. Досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях. – Капітане, нам треба пороху! – закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці (І. Словник української мови у 20 томах
  4. ветеран — див. старий Словник синонімів Вусика
  5. ветеран — (-а) ч. 1. крим.; ірон. Неодноразово судима людина. БСРЖ, 95; ЯБМ, 1, 165. 2. мол.; жарт.-ірон. Дід-пенсіонер. ПСУМС, 12. Словник жарґонної лексики української мови
  6. ветеран — А, ч. 1. Пенсіонер. Оце як позбираються ветерани у парку і рубляться в доміно. 2. Людина, що має великий досвід у своїй справі. Він ветеран у своїй справі. Словник сучасного українського сленгу
  7. ветеран — -а, ч. 1》 Досвідчений, бувалий воїн, який брав участь у багатьох боях. 2》 перен. Людина, що багато років успішно і плідно працює, працювала в якій-небудь галузі, діє, діяла в чомусь. Ветеран праці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. ветеран — Вояк (колишній), вислуженець Словник чужослів Павло Штепа
  9. ветеран — ВЕТЕРА́Н, а, ч. 1. Досвідчений, бувалий воїн, що брав участь у багатьох боях. — Капітане, нам треба пороху! — закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці (Фр. Словник української мови в 11 томах
  10. ветеран — Ветера́н, -на; -ра́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)