виручати

1. визволяти, визволити, повизволяти, допомагати, допомогти, подопомогти, звільняти, звільнити, позвільняти, рятувати, порятувати, вирятовувати, вирятувати, овирятовувати, зарятовувати, зарятувати, позарятовувати

2. заробляти, заробити, уторговувати, уторгувати, повторговувати

Значення в інших словниках

1. виручати — вируча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виручати — -аю, -аєш, недок., виручити, -чу, -чиш, док., перех. 1》 Допомагати кому-небудь, визволяти когось, щось із тяжкого, небезпечного становища. 2》 Одержувати певну кількість грошей від продажу чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виручати — ВИРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУЧИТИ, чу, чиш, док. 1. кого, що. Визволяти кого-небудь із скрутного становища, допомагати кому-небудь у важких обставинах. Помандрував [дід] у черкаські ліси до Залізняка, ходив з Гонтою виручати Умань (О.  Словник української мови у 20 томах
4. виручати — див. допомагати; рятувати  Словник синонімів Вусика
5. виручати — ВИРУЧА́ТИ (допомагати комусь у скрутному становищі), РЯТУВА́ТИ, ВИРЯТО́ВУВАТИ, ЗАРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВИЗВОЛЯ́ТИ, ВИБАВЛЯ́ТИ, ВИПЛУ́ТУВАТИ рідше, ВИВО́ЗИТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. виручати — ВИРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Допомагати кому-небудь, визволяти когось, щось з важкого, небезпечного становища. Помандрував [дід] у черкаські ліси до Залізняка, ходив з Гонтою виручати Умань (Стор.  Словник української мови в 11 томах