відточувати

1. гострити, погострити, вигострювати, вигострити, повигострювати, загострювати, загострити, позагострювати, нагострювати, нагострити, понагострювати

2. (токар) точити, поточити, виточувати, виточити, повиточувати, наточувати, наточити, понаточувати, обточувати, обточити, пообточувати, сточувати, сточити, посточувати

Значення в інших словниках

1. відточувати — відто́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відточувати — -ую, -уєш, недок., відточити, -очу, -очиш, док., перех. 1》 Точінням робити що-небудь дуже гострим або гладким. 2》 перен. Робити що-небудь дуже досконалим, доводити до високої майстерності; відшліфовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відточувати — ВІДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., що. 1. Точінням робити що-небудь більш гострим або гла́дким. Ти молотом твориш, а я – олівцем, деталь ти відточуєш, я – свій рядок, і в темпі єдиному злився наш крок (В.  Словник української мови у 20 томах
4. відточувати — ГОСТРИ́ТИ (робити гострим), НАГО́СТРЮВАТИ, ВИГО́СТРЮВАТИ, ЗАГО́СТРЮВАТИ, ЗАГОСТРЯ́ТИ рідше, ВІДГО́СТРЮВАТИ рідше; ТОЧИ́ТИ, ЗАТО́ЧУВАТИ, НАТО́ЧУВАТИ, ВИТО́ЧУВАТИ, ВІДТО́ЧУВАТИ, ОБТО́ЧУВАТИ рідше (тертям); ПРА́ВИТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ (про ніж, бритву і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. відточувати — ВІДТО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДТОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док., перех. 1. Точінням робити що-небудь дуже гострим або гладким. Хто з дружинників прибирав у човнах, хто порався біля вітрил, хто лагодив зброю — чистив щит, гострив спис, одточував меч (Скл.  Словник української мови в 11 томах