глотка —
гло́тка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
глотка —
ГЛОТКА – ГОРЛО – ГОРЛЯНКА Глотка. Частина травного каналу, що з’єднує ротову порожнину зі стравоходом. Горло. 1. Передня частина шиї; хрящовий канал, який є початком стравоходу й дихальних шляхів: дихальне горло, прополоскати горло, взяти за горло...
Літературне слововживання
глотка —
-и, ж., анат. Частина травного каналу, що з'єднує ротову порожнину зі стравоходом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
глотка —
ГЛО́ТКА, и, ж. Частина травного каналу, що з'єднує ротову порожнину зі стравоходом. Старець.., не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився. Тут інші старці почали його в спину штовхать .. – насилу вибили йому з глотки той шматок (О.
Словник української мови у 20 томах
глотка —
ГЛО́ТКА (верхня частина травного каналу), ПЕ́ЛЬКА вульг., ХА́ВКА зневажл., діал. Упіймали плотку, що не лізе й в глотку (прислів'я); (Горпина:) Давай лиш, сестро, чарку горілки, або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од біганини (І.
Словник синонімів української мови
глотка —
ГЛО́ТКА, и, ж. Частина травного каналу, що з’єднує ротову порожнину з стравоходом. З носової порожнини повітря проходить у глотку, від якої починається.. гортань (Анат. і фізіол. люд., 1957, 71); Старець..
Словник української мови в 11 томах