глотка
ГЛО́ТКА, и, ж.
Частина травного каналу, що з'єднує ротову порожнину зі стравоходом.
Старець.., не розжувавши гаразд, хотів проковтнуть та й подавився. Тут інші старці почали його в спину штовхать .. – насилу вибили йому з глотки той шматок (О. Стороженко);
– Коли я натщесерця [натщесерце] вийду на свіжий воздух [свіже повітря], то до самого вечора почуваю під грудьми, ніби мені палець до глотки підсуває (Б. Лепкий);
– Коли це я вже вас навчу?.. Мені вже глотка заболіла кричати тут! (Гео Шкурупій).
Словник української мови (СУМ-20)