гортань —
-і, ж. Верхня частина дихального горла.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гортань —
ГОРТА́НЬ, і, ж. Верхня частина дихального горла. З порожнини носа повітря проходить у дихальне горло – гортань з її голосовими зв'язками (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
гортань —
Відрізок дихальних шляхів між глоткою і трахеєю; складається з хрящів; у г. ссавців напнуті голосові зв'язки; частина голосового апарату.
Універсальний словник-енциклопедія
гортань —
промочи́ти / промо́чувати го́рло (горта́нь). Випити (перев. про алкогольні напої). Навіть під час богослужіння вмів (піп) викроїти невеличкий “антракт”, вийти в ризницю і промочити горло (Ю.
Фразеологічний словник української мови
гортань —
ГОРТА́НЬ (верхня частина дихального горла), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОЛОСНИ́ЦЯ діал. Голоси жіночі гули соромливо — ніхто не співав на всю гортань (Г. Косинка); А голос який мав..!...
Словник синонімів української мови
гортань —
ГОРТА́НЬ, і, ж. Верхня частина дихального горла. З порожнини носа повітря проходить у дихальне горло — гортань з її голосовими зв’язками (Наука.., 5, 1960, 43); — Кому я кричу! Тарасе! — раптом на всю гортань гаркнув дяк (Вас., Вибр., 1954, 77).
Словник української мови в 11 томах
гортань —
Гортань, -ні ж. Горло, гортань. Давайте тілько гортань промочити. К. ЧР. 126.
Словник української мови Грінченка