гортань

ГОРТА́НЬ, і, ж. Верхня частина дихального горла.

З порожнини носа повітря проходить у дихальне горло — гортань з її голосовими зв’язками (Наука.., 5, 1960, 43);

— Кому я кричу! Тарасе! — раптом на всю гортань гаркнув дяк (Вас., Вибр., 1954, 77).

Значення в інших словниках

1. гортань — горта́нь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гортань — Горлянка; ГОРТАННИЙ, горловий, горляний.  Словник синонімів Караванського
3. гортань — -і, ж. Верхня частина дихального горла.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гортань — Горлянка, дихавка, див. горло  Словник чужослів Павло Штепа
5. гортань — ГОРТА́НЬ, і, ж. Верхня частина дихального горла. З порожнини носа повітря проходить у дихальне горло – гортань з її голосовими зв'язками (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
6. гортань — див. горло  Словник синонімів Вусика
7. гортань — Відрізок дихальних шляхів між глоткою і трахеєю; складається з хрящів; у г. ссавців напнуті голосові зв'язки; частина голосового апарату.  Універсальний словник-енциклопедія
8. гортань — промочи́ти / промо́чувати го́рло (горта́нь). Випити (перев. про алкогольні напої). Навіть під час богослужіння вмів (піп) викроїти невеличкий “антракт”, вийти в ризницю і промочити горло (Ю.  Фразеологічний словник української мови
9. гортань — ГОРТА́НЬ (верхня частина дихального горла), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОЛОСНИ́ЦЯ діал. Голоси жіночі гули соромливо — ніхто не співав на всю гортань (Г. Косинка); А голос який мав..!...  Словник синонімів української мови
10. гортань — Горта́нь, -ні, -ні, -нню; -та́ні, -ней  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. гортань — Гортань, -ні ж. Горло, гортань. Давайте тілько гортань промочити. К. ЧР. 126.  Словник української мови Грінченка