Значення в інших словниках
-
гроб —
гроб іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
гроб —
див. гріб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
гроб —
(гробу) ч.; шк., студ. Парта з кришкою, яка відкривається. Університетські лави з парточками, що їх ми називали "гроби", були замінені на невеличкі дерев'яні столи (О. Муратов, Із сходинок життя).
Словник жарґонної лексики української мови
-
гроб —
до гро́бу. До кінця життя, до самої смерті; постійно, завжди. (Сергій:) Ти ж колись говорив, що коли покохаєш, то любитимеш до гробу (З. Мороз); — Критикуй і не зважай, Каже, на особу! А про нього скажеш — край, Мститиме до гробу (С.
Фразеологічний словник української мови
-
гроб —
МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал.
Словник синонімів української мови
-
гроб —
ГРОБ див. гріб.
Словник української мови в 11 томах