грузити

1. вантажити, завантажувати, завантажити, позавантажувати, навантажувати, навантажити, понавантажувати, перевантажувати, перевантажити, поперевантажувати, ладувати, заладовувати, заладувати, позаладовувати, наладовувати, наладувати, поналадовувати, переладовувати, попереладовувати, поладовувати, поладувати

2. це див. щебенити

Значення в інших словниках

1. грузити — грузи́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. грузити — гружу, грузиш, недок., перех., розм. Місити розм'яклу землю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грузити — Жу, -зиш, недок. 1. Говорити багато зайвого, набридати розмовами. Славко відповів: «Не треба грузітш. Я дуже добре розумію» (Д. Корчинський). 2. Морально і психічно тиснути. Збираєтесь тут народ грузити (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
4. грузити — (гружу, грузиш) недок. 1. кого; мол.; несхвальн. Те саме, що вантажити. Прохасько не "грузить" людей, він дає їм матеріал для роздумів <...>. (Книжник, 2002, № 1). 2. мол.; несхвальн. Вести порожні, беззмістовні розмови. БСРЖ, 141. 3. кому що; мол.  Словник жарґонної лексики української мови
5. грузити — ВАНТА́ЖИТИ (поміщати, класти вантаж на віз, машину, судно тощо; наповнювати щось вантажем), НАВАНТА́ЖУВАТИ, ГРУЗИ́ТИ розм. рідко, ЛАДУВА́ТИ діал.; ЗАВАНТА́ЖУВАТИ, ЗАГРУЖА́ТИ розм. рідко (перев. заповнювати вантажем). — Док.  Словник синонімів української мови
6. грузити — ГРУЗИ́ТИ, гружу́, гру́зиш, недок., перех., розм. 1. Місити розм’яклу землю. Кіньми двора та й не грузіте (Сл. Гр.). 2. Складати куди-небудь щось, наповнювати вантажем; вантажити. Товариші, раді й веселі, грузять у його [вагон] свої речі (Вас.  Словник української мови в 11 томах
7. грузити — Грузити, -жу, -зиш гл. Истаптывать, мѣсить ногами размягченную дождемъ землю. Кіньми двора та й не грузіте. Чуб. IV. 410.  Словник української мови Грінченка