гуща

1. осад, оденки, джумита, джурджа, див. подонки, фус, преципітат, седимент

2. гушава, гущавина, гущина, гущак, гущики, хаща, хащина, чагар, чагарник, чагарняк, джемори, див. глуш

Значення в інших словниках

1. гуща — ГУЩА – ГУЩАВИНА – ГУЩИНА Гуща, -і, ор. -ею. 1. Густий відстій у рідині: гуща в олії, чорнильна гуща. 2. Те саме, що гущавина 1: гуща чагаря, лісова гуща.  Літературне слововживання
2. гуща — (на дні) осад, оденки; (лісу) Р. ГУЩАВИНА; П. скупчення <н. дротів>.  Словник синонімів Караванського
3. гуща — -і, ж. 1》 Густий відстій, осад на дні посудини, що виділяється з рідини. Кавова гуща. 2》 Густий ліс. || чого. Густі зарості чого-небудь. 3》 перен. Місце найбільшого скупчення кого-, чого-небудь. 4》 Тверді інградієнти (компоненти) першої страви. Гуща з борщу або супу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Гуща — Гу́ща іменник жіночого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
5. гуща — див. гущавина; залишок  Словник синонімів Вусика
6. гуща — ГУ́ЩА (густа частина у рідині), ГУЩА́ВИНА, ОДЕ́НКИ, МО́ЛОТ заст. (пивна). Не вважай, що шум збігає, на дні гуща буде (прислів'я); Почав (Микола) насипати з глибокого полумиска (борщ), вигортаючи гущавину (В.  Словник синонімів української мови
7. гуща — Гу́ща, -щі, -щі, -щею; гу́щі, гущ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гуща — ГУ́ЩА, і, ж. 1. Густий відстій, осад на дні посудини, що виділяється з рідини. Кухарі.. піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин (Фр., II, 1950, 265). 2. Густий ліс.  Словник української мови в 11 томах
9. гуща — Гуща, -щі ж. 1) Гуща, подонки, осадокъ. Там тільки на денці.... гуща зосталась. Рудч. Ск. II. 205. 2) Чаща, густое мѣсто. Де ліси і гущі — прорубували просіки. Стор. II. 123. 3) і він у ту гущу. И онъ туда вмѣшался. Г. Барв. 336.  Словник української мови Грінченка