декорум —
деко́рум іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
декорум —
У. Зовнішня, показна пристойність; те, що відповідає такій пристойності: дотримувати декоруму.
Літературне слововживання
декорум —
-у, ч., книжн. Зовнішня, показна пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища.
Великий тлумачний словник сучасної мови
декорум —
(< лат. decorum – гідність, пристойність), -у, ч. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, посади, становища. Старий декорум чезне на очах, я ж гаюсь в епіцентрі існування... (ЧТ:79).
Словник поетичної мови Василя Стуса
декорум —
деко́рум (лат. decorum – пристойність, гідність) зовнішня, показна пристойність, належна обстановка.
Словник іншомовних слів Мельничука
декорум —
Деко́рум, -му, -мові (ч. р.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
декорум —
ДЕКО́РУМ, у, ч., книжн. Зовнішня пристойність; обстановка, відповідна до рангу, службового становища. А що сказала б вона? Міщанин!.. галабурдник!.. Їй треба декорум… (Коцюб., І, 1955, 408).
Словник української мови в 11 томах